Додати фото
  • Немає обраного.

Вподобано об'єктів : 0 об'єктів

Опис

Адреса: Фортечна, 1
Дата споруди – 16 ст.

 

Дана будівля, мала ханська мечеть, – найстаріша в місті.

Точна дата спорудження будівлі невідома. Ймовірно, вона вже існувала у II пол. XVI ст., на що прямо або опосередковано вказують численні письмові джерела і результати охоронно-пошукових робіт у будівлі мечеті, проведені 2007 року Ізмаїльською експедицією Інституту археології НАН України під керівництвом доктора історичних наук І.В. Сапожнікова.
Це єдина з 8 мечетей, розташованих в місті на території Ізмаїльської фортеці, що збереглася до наших днів, а також – єдиний представник османської архітектури на території Ізмаїла.

ІСТОРІЯ

Після чергового, третього, взяття Ізмаїла російськими військами 1809 року, мечеть була освячена в ім’я Воздвиження Хреста Господнього 1810 року, за ініціативою коменданта Ізмаїльської фортеці генерал-лейтенанта С.О. Тучкова.
1827 року Хресто-Воздвиженська церква була передана до військового відомства і стала кріпосною (до 1856 року).
На початку 19 століття, а потім у 1866 – 1878 рр. церква неодноразово піддалася частковій перебудові. Згідно з традиціями православної храмової архітектури до неї були прибудовані: до східної стіни – апсида, до західної – притвор. Недалеко від будівлі була влаштована дерев’яна дзвіниця, відомості про яку знаходяться в «Метриці церкви» 1887 року. На дзвіниці знаходилися три дзвони, вилиті з турецьких гармат, подаровані церкві імператором Миколою I. Один із дзвонів сьогодні знаходиться в експозиції діорами «Штурм фортеці Ізмаїл».
1890 року Хресто-Воздвиженська церква була зарахована до єпископального дому.
1908-1909 рр. відбулася чергова реставрація – церква була розписана усередині і зовні. З усіх її сторін по карнизах були зроблені євангельські написи слов’янськими літерами. Стіни розписані біблійними сюжетами. На східній стороні поміщена мармурова дошка з написаними на ній іменами світських і духовних осіб, які відіграли певну роль в історії міста.
1948 року будівлю церкви, як пам’ятника старовини, було передано обласному музею ім. О.В. Суворова. Згодом воно було звільнено від невластивих йому культових деталей християнства і відновлено в формах мусульманської архітектури.

1973 року в житті колишньої мечеті почалася нова епоха – епоха туристичного паломництва, після того, як в будівлі була відкрита діорама «Штурм фортеці Ізмаїл російськими військами та українськими козаками 11 (22) грудня 1790 р.». Цей унікальний твір батального живопису створено народними художниками Росії з Московської студії військових художників ім. М.Б. Грекова Є.І. Данилевським і В.М. Сибірським. Він зарахований до найцікавіших і вдалих сучасних художніх творів військово-історичного жанру. Мало які міста України можуть пишатися подібним музейним об’єктом. Художники відтворили на полотні розміром 8х20 м один з вирішальних фрагментів штурму фортеці Ізмаїл, що відбувся під час Російсько-турецької війни 1787 – 1791 рр.

АРХІТЕКТУРА

Архітектурний образ мечеті досить строгий і лаконічний. Він став відображенням нового, самобутнього так званого сінановського напрямку (за ім’ям великого зодчого Ходжі Сінана), що з’явився в XVI в. в османському зодчестві, яке в зазначений період досягло найвищого розквіту, увібравши в себе кращі традиції будівельних прийомів турків-сельджуків і мистецтва підкорених держав.
Певні риси сінановської епохи простежуються в конструктивному прийомі зведення куполу на сферичних вітрилах. Завдяки їм досягнута плавність переходу від нижньої частини будівлі до кола купола. Для просторової композиції мечеті характерне поєднання купола з полукуполами менших розмірів.

полумесяц диорама измаил

Купола мечеті вінчають так звані алеми у вигляді півмісяців. Походження цього древнього астрономічного символу до сих пір не має однозначного пояснення. Більшість джерел сходяться в тому, що він був запозичений турками у візантійців, після захоплення 1453 року Константинополя. Надалі півмісяцями стали прикрашати мечеті Османської держави для того, щоб встановити відміну від християнських храмів. Однак цей символ, незважаючи на його релігійне забарвлення, не став таким за своїм походженням, бо про нього немає навіть згадки в священних писаннях.
Розміри будівлі порівняно невеликі, воно містило в собі не більше ста чоловік. За планом споруда – квадратна. Головний вхід в мечеть обрамлений лиштвою з мармуру і оформлений у вигляді галереї-портика, який є центром композиції північного фасаду.
Стіни мечеті зведені з місцевого будівельного матеріалу – тесаного каменю-черепашника. Така кладка стін була широко поширена в Туреччині з давніх часів.
Підлога мечеті виконана з мармурових плит. Використання при обробці деталей храму цінних матеріалів і прикраса цих деталей рельєфним орнаментом – характерна риса мусульманських споруд, архітектурний декор яких будується на контрасті світла і тіні, на зіставленні гладкої площині стіни і деталей, насичених орнаментом.

Колони

Галерея ізмаїльській мечеті має три струнких стрілчастих арки, які спираються на чотири круглі мармурові колони мавританської архітектури, доставлені з острова Родос. Вони увінчані мармуровими «сталактитовими» капітелями, що мають форму перевернутих усічених пірамід, що дають оку логічне враження твердого каменю, який може винести вантаж, що спирається на нього. Перехід від колон до капітелей оформлений бронзовим валиком.
З бронзи виконані також бази колон. На одній з них, крайній лівій, є напис, зроблений 1702 року на фарсі – мовою деяких народностей, що населяють сьогодні Іран і Афганістан, а раніше входили до складу Османської імперії. Напис складається з двох рядків і переведений співробітниками інституту сходознавства в Москві в такий спосіб:

«Заколот татар виник від ситого життя …».

Другий рядок переведений з деякою часткою вольності:

«… виник в дату від багатства».

Як видно, цей напис, швидше за все, передає засудження заколоту буджацьких татар, які вчинили напад на османський гарнізон Ізмаїла.

диорама измаил надпись

Об’єктами архітектурного комплексу мечеті були і зруйновані у 40-Х роках XX ст. дві мармурові колони, що розташовувалися з північно-східної сторони будівлі. Вони відображені на фотографіях 1901, 1909 і 1930-х рр.

диорама колонны измаил

Результатом роботи археологічної експедиції 2007 року стали знайдені базиси колон з мармурізованого вапняку. За припущенням археологів, швидше за все, колони були побудовані одночасно з мечеттю і були залишками ще однієї галереї перед другим входом, яка також була перекрита куполом, що спирається на колони.

Мінарет

Мінарет примикав до північно-західного кута споруди. Він був досить струнким за пропорціями, що становило якийсь контраст з важкою і певною мірою присадкуватою будівлею мечеті. Основою його був квадратний постамент. На ньому стояв круглий стовбур, який мав у верхній кільцевій частині балкончик, завершувався він круглою башточкою, конічний купол якої увінчувався шпилем з півмісяцем. Певне уявлення про нього можна отримати по акварелі учасника штурму фортеці Ізмаїл художника М.М. Іванова «Штурм фортеці Ізмаїл 11 грудня 1790 р.» .
2007 року, в ході археологічних розкопок, було виявлено фундамент мінарету – триступенева, прямокутна в плані споруда, що характеризується фундаментальністю і досить високим рівнем техніки будівництва.
Стало ясно, що в своїй нижній, надземній частині мінарет міг бути пов’язаний воєдино з прилеглою ділянкою західної стіни будівлі мечеті. Однак археологічні матеріали, які б дозволили уточнити дату його споруди, а також руйнування, знайти не вдалося. Тому можна лише припустити, що мінарет, швидше за все, був розібраний 1810 року при переробці мечеті в православну церкву.

Міхраб

Головним акцентом інтер’єру мечеті був міхраб. Це напівкругла ніша в стіні, яка вказує напрямок на Мекку (захід Саудівської Аравії) – місто, що вважається священним місцем для мусульман, батьківщиною засновника мусульманської релігії пророка Муххамеда. Саме до цього міста під час молитви повинні бути спрямовані погляди всіх віруючих.

Зазвичай міхраб – це найбільш прикрашений елемент храму. У ізмаїльській мечеті він виконаний з мармуру, прикрашає його чудове «сталактитове» завершення. У будівлі на північному її фасаді є ще два маленьких скромних міхраби.

Орнамент

Стіни будівлі були оштукатурені спочатку лише з внутрішньої сторони і розписані мусульманськими орнаментальними візерунками – арабесками.

диорама измаил орнамент

Відомо, що зображення живих істот заборонено Кораном, так як це нагадує процес створення, доступний лише Богу. Для того, щоб компенсувати цей недолік, мусульмани розвинули мистецтво орнаменту. Тому він є основним мотивом оздоблення будь-якої мечеті. Це може бути геометричний, епіграфічний або рослинний орнамент. Зазвичай всі три види тісно співіснують. У даній мечеті збережені до наших днів фрагменти лише рослинного орнаменту, головними мотивами якого є лист і гнучке в’юнке стебло гороху.

Дзвін

Особлива історія є у дзвони, розташованої сьогодні в фойє будівлі – раніше вона прикрашала вхід в музей ім. А.В.Суворова. Старожили пригадують, як на початку 60-х до Ізмаїлу приїхав озброєний автоматом солдат, що дизертирував з Болградської дивізії. Відстрілюючись від міліції він кілька разів потрапив і в дзвін – сліди пострілів можна побачити і сьогодні.

Інформація підготовлена за сприяння заступниці директора музею О.В.Суворова з наукової роботи,  Ольги Панкової.

Available Dates

Street View

Додати відгук

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Додати фото