Критий ринок

Розташування: центральний ринок

Дата побудови: 1888 рік

Ізмаїльський центральний ринок розташований на місці колишньої Грецької (згодом – Ново-Базарної) площі торгового району посаду при фортеці Ізмаїл.

У самому його центрі донині знаходиться будівля кінця 19 століття – критий ринок, в якому сьогодні організована торгівля овочами та молочною продукцією. Для часу свого спорудження будівля може претендувати на звання місцевого хмарочоса, враховуючи, що в той час вище одного поверху не будували.

До будівництва ринку торгівля на місці його нинішнього розташування велася з дерев’яної будівлі, яка сильно постаріла і прийшла в непридатність. Тодішній Ізмаїльський міський голова Федір Павлович Тульчіанов став ініціатором будівництва нового, кам’яного будинку.

1885 року будівельне відділення Бессарабського губернського правління схвалило проект критого ринку, підготовлений Ізмаїльським городовим архітектором В.Семечкіним.

Семечкін Веніамін Павлович – відомий російський архітектор. Народився 1843 року в Санкт-Петербурзі в родині художника XIV класу Павла Петровича Семечкіна. Випускник Петербурзької Академії мистецтв (1860-1866, живопис; 1868-1875, архітектура), удостоївся малої срібної медалі за підсумками навчання та отримав звання класного художника III ступеня за програмний проект “Кафе-ресторан в парку”. З 1883 по 1892 рр. працював Ізмаїльським городовим архітектором. За його проектами була побудована Ізмаїльська пожежна каланча (1884 рік, до наших днів не дожила), відреставрована портова каплиця Миколи Чудотворця (1884 рік, до наших днів не дожила), побудовано дзвіницю підземної церкви в Кілії. Критий ринок є єдиною з будівель, створених за його проектом, які збереглися. З 1892 по 1917 рр. працював в Пензі молодшим інженером, молодшим архітектором, губернським архітектором. Відомо про 34 архітектурних проекти його авторства, включаючи прекрасну будівлю м’ясного пасажу в Пензі на вул. Московській, 85.

1888 року будівля була побудована і стала не тільки істотним джерелом поповнення міської скарбниці, а й однією з перших стаціонарних кам’яних споруд, з яких починався сучасний ринок.

З протоколів Комунальної ради 1891 року:

«Справа коштувала йому (мається на увазі Ф.П. Тульчіанову) багатьох зусиль і тільки завдяки його винятковій енергії та наполегливості зазначена будівля побудована була нарешті 1888 року і становить нині за своєю красою і грандіозністю одну з кращих прикрас і гордість Ізмаїла, не кажучи вже про її істотну користь для всього місцевого населення в сенсі збереження всіх … продуктів в чистому вигляді цілий рік».

У 20-і роки, за спогадами старожилів, горів дах. Італійські будівельники 1925 року відремонтували будівлю, внаслідок чого змінилися бічні фасади, а 3 світлових ліхтаря (будиночки на даху) злилися в один довгий. Додатково були побудовані світлові трикутні вікна на бічних прибудовах.

Втім, це були не останні втручання в початкову конструкцію. Так, будівля зазнала внутрішнє перепланування в 50-і роки, а в 60-х проводилася заміна (посилення) балкової системи.

У 50-і на ринку працювало безліч невеликих магазинів колгоспів області.

2005 року ремонт даху здійснювала рембудгруппа ринку під керівництвом головного інженера Бичова Данила Дем’яновича, який, втім, використовував в роботі архівні румунські креслення конструкцій даху.