Додати фото
  • Немає обраного.

Вподобано об'єктів : 0 об'єктів

Будинок з лавками

  • Переглядів - 345

Опис

Адреса: пр. Суворова, 40

Рік побудови: 1 половина 19 століття.

Поверхи: 1

 

Будівля з колонами за адресою пр. Суворова, 40 на розі вулиці Семінарської (колиш. Ватутіна), яка в офіційних документах називається “будинком з лавками”, – зразок поширеного в Ізмаїлі типу будівель з характерними білими колонами. Це одна з відмінних рис забудови міст півдня Російської імперії в XIX – початку XX століття.

Всі подібні будівлі в нашому місті віднесені до пам’ятників історії та архітектури місцевого значення, а часом побудови значиться перша половина XIX століття. При будівництві цих приватних будівель враховували особливості місцевого клімату з жарким літом. Навіси над центральними входами дозволяли всередині приміщень зберігати відносну прохолоду.

В кінці 19 століття тут працювала візницька контора і кінний двір, які займали половину кварталу вздовж пр. Суворова. У частині, що виходить на вул. Гоголя, проживав господар контори.

Поруч з будинком власника контори по вулиці Гоголя побудували цегляний склад для фуражу (корм для коней) і при будівництві заклали меморіальну (пам’ятну) цеглу. На ній працівниками цегельного заводу випалена дата побудови – 1879 рік. Цегла і склад з кованими решітками, віконницями і дверима збереглися досі.

Втім візницька контора проіснувала недовго – близько 10 років, оскільки через якийсь час після скасування в 1861 році кріпосного права колишні кріпаки поступово почали пристосовуватися до нових умов – нові ямщики і візники істотно підвищили конкуренцію.

Щоб уникнути повного банкрутства власник візницької контори розпродав коней, майно і сам маєток, а новий власник в 1900 році став використовувати кінний двір в якості караван-сараю у вигляді стоянки. В одному з приміщень він встановив друкарський прес, гільйотинний ніж для різання пакетів паперу і складальні каси букв. Так в Ізмаїлі з’явилася приватна друкарня.

До 1905 вона процвітала і могла друкувати вже і двоколірні тексти, про що стало відомо завдяки знайденим на горищі одного з будинків революційним плакатам в двокольоровому виконанні.

Типографія в період Великої Вітчизняної війни

У 1944 році друкарський фабрикант покинув Ізмаїл.

Друкарня і маєток були націоналізовані, донедавна тут працювала комунальна друкарня. В особняку ж розміщувалися редакції газет – “Радянський Ізмаїл”, “Собеседник Ізмаїла”.

Сьогодні колишній особняк пустує, будівлю виставлено на продаж.

Available Dates

Street View

Додати відгук

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Додати фото