Будинок Іхтіандра

Адреса: вул. Кафедральна, 27 (колишня вул. Червоноармійська)

Рік побудови: 1912

Поверхи: 1

Можливо, зовні будівля не надто виділяється на тлі сусідніх будівель, проте якщо придивитися, то над парадним входом можна побачити табличку з датою його побудови: «1912 р.».

Чи не менше привертає увагу невеликий отвір на вхідних дверях, обрамлений колоритною металевої табличкою з написом: «ДЛЯ ПИСЕМЪ и ГАЗЕТЪ».

Фасадна частина являє собою кладку з червоної цегли, покладеної під розшивку. Нечисленні елементи декору зовнішніх стін дозволяють говорити про архітектурний стиль «класицизм». Зовні будівля виглядає доглянутою і акуратною, ніби й не було позаду понад столітньою її біографії.

Ряд деталей, які говорять про солідний вік будівлі, є і всередині. До сьогоднішнього дня в особняку збереглися 3 грубки. Як було прийнято на початку ХХ століття у заможних ізмаїльчан, всі вони облицьовані кахлями. Верхню їх частину прикрашають декоративні янголята.

Під будинком його склепіння (підвал) були викладені цеглою, а далі на північ і на південь простягалися безкраї ходи, які заклали в цілях безпеки.

Пару слів про мешканців цього будинку.

Спершу тут жив царський кадровий офіцер Суховеров, а в румунський період – заможний торговець м’ясом. Про останнього нагадували величезні гаки, які звисали зі склепінь підвалу ще в середині минулого століття.

У післявоєнні роки в цій будівлі проживала сім’я майбутнього знаменитого радянського кіноактора Володимира Коренєва – легендарного «Іхтіандра» з культового кінофільму «Людина-амфібія». Його батько, контр-адмірал Борис Леонідович Коренєв служив в Дунайської флотилії. Сам же Володя в цей час відвідував середню школу №1 з 1 по 4 клас, марно намагаючись вивчити російську і українську мови. Пізніше сім’я переїхала в Таллінн, але до цього дня актор згадує Ізмаїл у всіх фарбах – місцевий ринок, бруковані тихі (в порівнянні з Москвою) вулиці Ізмаїла; підземні ходи, в яких грав в дитинстві; смачний гострий запах, що йшов з усіх дворів восени, коли починали солити капусту. Згодом він повернувся в Ізмаїл знову, вже під час зйомок фільму «Людина-амфібія».

У другій половині ХХ століття тут жила родина Петра Степановича Сизоненко, який довгий час очолював «міськкомунгосп». І хоча його давно вже немає серед нас, в особняку проживають нащадки, які бережуть будову царського періоду.